Злива

Небо видихнуло дощем. Нестримним, потужним. Він густими потоками бився об землю і розлітався брудними бризками - холодними й неприємно кілкими, аж кусали розімлілу від спеки шкіру... Злива змила останні скупі залишки впевненості в собі, просочилася в душу таким холодом, що не продихнути... Дощ нарешті закінчився, але все довкола було таким неприємно вогким та холодним, аж дрижаки пробирали...