Краплі дощу

Раптом згори на людей сипонув краплистий дощ, рясний, теплий, світлий. Йшли без парасольок, бо й навіщо вони, коли з насолодою відчуваєш цілюще огортання прохолодною небесною вологою,яка очищає і тішить світ? -Отакої,-хмарина немов латочка, а якою зливою потішила! Василь простягнув свою шкарубку долоню:краплі, мов невидимі пташенята, на льоту торкали її дзьобиками, рахманно і тремтливо, сповнювали душу лагодою.