Літечко лилося теплом через паркани, падаючи в садки грозами та підпираючи небосхил веселковими коромислами, струшувало з кучерявих яблунь планетки білого наливу, на світанку тихесенько розплющувало барвисті оченята гордовитим гладіолусам, відхиляло зелену паранджу, вивільняючи з полону ніжні личка величавих красунь лілей, а сонячною дниною розмальовувало їх свіжою палітрою теплих акварелей, лагідно цілувало стомленим сонцем оголені плечі та руки, дарувало рясні зорепади короткими ночами, ведучи услід за собою нові знайомства й побачення, кохання і шлюби...
Порядкувало хазяйновите літо й у селі - на полях, городах. Нав"язало повні кущі, як решета, картоплі, сповило шорсткими серветками молочні
кукурудзяні початки, розкидало врізнобіч довгі батоги нахабного колючого гарбузиння, зарум"янило кругленькі щічки абрикосам, запалило вогнища
помідорів, налило своєю щедрістю жито і пшеницю, а в кошики соняхам по самісінькі вінця нагаптувало відбірних чорних перлинок, затопило воскові келії вуликів духмяною повінню липового та гречаного меду...
Так і трудилося літечко, не покладаючи рук... Літо - літечко! Люблю тебе і святе твоє ділечко...
