Якби мені запропонували намалювати щастя, я б дібрала для цього олівці всіх кольорів веселки. А й справді, хіба може воно існувати без смарагдової краси весняного лісу,без ніжної блакиті ранкового неба, без жовтогарячого кольору стиглого збіжжя чи без мого синьоокого дива - сина Андрійка?
Звичайно, не обійшлося б і без рожевих тонів, як у троянд, що пишаються своєю вродою перед будинком, де живе наша маленька сім*я. Знадобився б мені і фіолетовий колір, щоб передати таємничість вечірнього зоряного неба...А от сірим і чорним фарбам не знайдеться місця в портреті мого щастя - навіть у дні осінньої негоди, коли природа стає скупою на різнобарв"я, чи взимку, коли панує білий колір чистоти, світ всеодно здається веселкою.
