Душа втомилася...

Вашій душі терміново потрібен відпочинок, якщо:вам постійно хочеться відпочити, прилягти, вам важко прокидатися вранці; у вас постійно щось болить; вам неймовірно важко знайти відповідь на запитання:"Що ж зі мною не так?"; часом вам здається, що ви "випадаєте" з реальності; ви стали надто емоційні, можете плакати без причини; ви постійно страждаєте від тривожності; вам здається, що ви дуже самотні; саме зараз постійно відчуваєте злість, заздрите; ви розумієте, що вам бракує енергії; вам страшно за своє майбутнє; ви більше не отримуєте задоволення від колись улюбленої справи...

Про що мовчить зозуля?

Кажуть, що оте лунке "ку-ку", за яким ми рахуємо своє майбутнє, належить птахові самцю. Самиці ж видають лише невиразні, ледь чутні звуки, ніби боячись привернути до себе зайву увагу. Що ж усе-таки змушує мовчати цих пташок? Піклування про свою безпеку чи, може, ще й сором за материнську зраду?

Встала весна...

Встала весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї - землю, убрану весною, вранці зустрічають.

Березень

Сніг розтанув раптово, наче й не було зими. Березневе сонце весело хлюпалося в синьому океані неба, розбризкувало тепле проміння, що рясно сипалося на холодну, скуту вранішнім морозом землю... Пахло свіжістю і прілим листям...

Краплі дощу

Раптом згори на людей сипонув краплистий дощ, рясний, теплий, світлий. Йшли без парасольок, бо й навіщо вони, коли з насолодою відчуваєш цілюще огортання прохолодною небесною вологою,яка очищає і тішить світ? -Отакої,-хмарина немов латочка, а якою зливою потішила! Василь простягнув свою шкарубку долоню:краплі, мов невидимі пташенята, на льоту торкали її дзьобиками, рахманно і тремтливо, сповнювали душу лагодою.

Сніг

Увечері пішов сніг. Куди і чого він пішов, невідомо, але дорогою зустрілася завірюха. Вона завертіла, закружляла снігом, кидала його то на дерева, то на будинки, погнала з міста в поле. А там на сніг чекала віхола: поперемітала дороги, стежки. Мороз щипав то за носа, то за щічки. А біля лісу напали на нього білі вовки віхоли і завивали всю ніч за вікном: "У-У-У". Сніг відбивався від них з усіх сил, аж змокрів. А вранці втомився, ліг, задрімав...

Спомин

Джмелі гуділи густо й басовито, як бомбовози, важко розверталися, наближаючись до квітки. Потім на мить змовкали, збирали солодкий пилок. І знову злітали, не знаючи, що заперечують усі закони фізики, здіймаючи в повітря заважке волохате тіло.